Випуск стіннівки «Вулиця мого району» у ЦСПК «Щасливе дитинство»
До 130-річчя від дня народження Леоніда Арсенійовича Булаховського (14 квітня 1888 р.) у клубах Централізованої системи підліткових клубів «Щасливе дитинство» випустили стіннівки «Вулиця мого району».
Вулицю в мікрорайоні Новобіличі на честь академіка Леоніда Булаховського було названо в 1965 році, та багато містян майже нічого не знають про відомого славіста-лінгвіста. Вихованцям було цікаво дізнатися, що ім'я Леоніда Арсенійовича Булаховського по праву є серед імен найвидатніших діячів науки й культури XX ст., а сам академік є гордістю мовознавчої науки. «Я зрозумів, що Булаховський має безпосередній стосунок до історії столиці, – розповідає вихованець підліткового клубу «Оберіг» Рибальченко Владислав. - Раніше я про нього нічого не знав, навіть проживаючи на вулиці Булаховського. Та в процесі роботи над стіннівкою він, як особистість, став для мене близьким. А ще я зрозумів, що таким чином мешканці міста вшановують пам'ять видатних людей».
Леонід Арсенійович Булаховський відіграв велику роль у розвиткові вітчизняного мовознавства. Жив і працював на рубежі двох епох, учився і став професором ще в дореволюційні часи, сформувався на кращих традиціях суспільної, наукової думки свого часу й успішно розвивав їх у нових умовах. Протягом тривалого часу він стояв на чолі лінгвістичної науки України і сам збагатив її численними новаторськими працями. Він є автором проекту «Українського правопису», що діє вже понад 70 років. Особлива роль належить Л.А. Булаховському в розвиткові української славістики: саме за його ініціативою 1946 р. у Київському університеті ім. Т.Г. Шевченка на філологічному факультеті було відкрито слов'янське відділення.
Леонід Арсенійович народився 14 квітня 1888 р. в Харкові. Здобув освіту в гімназії та на історико-філологічному факультеті Харківського університету, який закінчив у 1910 р. з дипломом першого ступеня і золотою медаллю. Того ж року в «Русском филологическом вестнике» з’явилася перша друкована праця молодого вченого. У 1916 р. у Петроградському університеті Булаховський склав магістерські іспити, після чого його було обрано приват-доцентом Харківського університету. Упродовж 1917 — 1921 рр. працював професором Пермського університету. Повернувшись у 1921 р. до Харкова, викладав на робітфаку, різних курсах.
З 1944 р. і до останніх днів життя Л. Булаховський очолював Інститут мовознавства ім. О. Потебні АН України і водночас завідував кафедрою слов’янської філології Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка. Тривалий час був членом президії, заступником голови відділу суспільних наук АН України і головою експертної комісії з питань мовознавства Міністерства вищої освіти України, віце-президентом секції суспільних наук Українського товариства дружби і культурних зв’язків із зарубіжними країнами.
Мовознавству і викладацькій роботі Л. Булаховський присвятив понад 50 років життя. Ним написано близько 400 наукових праць з питань мовознавчої славістики, загального мовознавства, методики викладання мов. Він співавтор підручника «Українська мова», посібників «Курс української мови для вчителів», «Загальний курс української мови», «Курс сучасної української літературної мови» у двох томах, а також автор наукових досліджень з окремих питань української та інших слов’янських мов, переважно польської, чеської, болгарської.
Джерело: ЦСПК «Щасливе дитинство».