Вихованці гуртка «Оберіг української душі» відвідали Національний музею «Меморіал жертв Голодомору» (фото)

В четверту суботу листопада щороку в нашій державі вшановується пам’ять жертв геноциду Українського народу – Голодомору 1932-1933 років в Україні, вчиненого тоталітарним репресивним сталінським режимом, а також голодоморів 1921-1922, 1946-1947 років в Україні.

В рамках загальнонаціональної акції вшанування пам’яті жертв голодоморів в Україні та з метою освітнього-патріотичного виховання, учні гуртка «Оберіг української душі» 26 листопада 2015 року відвідали Національний музей «Меморіал жертв Голодомору».

Територію Національного музею відкривають кам’яні Янголи скорботи – охоронці душ померлих у роки голодоморів. Головна алея – Рілля пам’яті, вимощена бруківкою, що імітує українські чорноземи. Пройшовши Головною алеєю діти потрапили на площу Жорна долі, по зовнішній частині якої, розташовано символічно розбиті кам’яні жорна. У центрі площі розташовано скульптуру «Гірка пам’ять дитинства». У долонях виснаженої голодом дівчинки п’ять колосків – натяк на сумнозвісний “Закон про п’ять колосків”.

Поклавши квіти до ніг скульптури дівчинки та схиливши голову, діти вшанували пам’ять дітей, хто помер під час Голодомору, тих, чиє дитинство припало на Голодомор, і тих, хто не народився внаслідок найабсурднішого злочину, який можна було вчинити проти цілого народу.

Центральною частиною Меморіалу є Свіча Пам’яті під якою розташована головна експозиція Музею – Зала пам’яті. Але перед безпосереднім її відвіданням, дітям було продемонстровано короткометражний художньо-документальний фільм в основу якого покладено спогади сільської дівчинки, яка пережила голодомор 1932-1933 років, відтворено сумні кадри з життя українського села та його занепад із наростанням темпів геноциду українців.

На стінах, при вході до Зали, дітей зустріли фотографії родин початку ХХ ст. Старовинні родинні портрети відтворюють атмосферу українського життя до приходу більшовиків. А в самій Залі пам'яті діти оглянули предмети домашнього вжитку селянства 20-30-х років ХХ ст., зібраних по селах, що постраждали від голодомору, ознайомились з Національною Книгою Пам'яті жертв голодомору 1932-1933 років, яка складається з 19 томів і містить найповнішу інформацію про майже 900 000 померлих у 1932-33 роках.

Зала Пам’яті занурена в напівтемряву, в ній досить важка атмосфера так-як серце кожного відвідувача наповнюється смутком та біллю. Але вийшовши із неї та вдаривши в Дзвін пам’яті, діти одразу потрапили на свіже повітря де з крутих печерських пагорбів побачили розгонистий краєвид Лівого берега. І тут розумієш, яка красива та багата наша рідна українська земля. Усвідомлюєш, наскільки дорогим даром є життя і як треба цінувати кожну хвилину, яку воно дарує.

Вшанувати пам’ять невинних жертв – це той мінімум, який ми, сучасні українці, маємо зробити не стільки для мільйонів загиблих, а, скоріше, задля наших дітей, які повинні завжди пам’ятати про ті страшні часи й робити все, щоб подібне ніколи не повторилося.

Джерело: управління освіти, молоді та спорту