Великдень – світле свято християн
Великдень — християнське церковне свято, присвячене Воскресінню Ісуса Христа, що сталося на третій день після його смерті, при чому день смерті вважається першим днем. Свято називають також Пасха або Паска. Це найдавніше та найважливіше свято церковного літургійного року, котре виказує радість з приводу перемоги Божого Сина над Смертю та вічним Забуттям. У Воскресінні Христовому християни бачать підтвердження життя після смерті, що і є головним змістом святкування і відображає звершення найзаповітнішої мрії людства — подолання смерті та втілення ідеї вічного життя.
В Україні святкувати Пасху почали наприкінці першого тисячоліття, з приходом християнства. За біблійним сюжетом, Ісус Христос воскрес рано-вранці і це Воскресіння супроводжувалось великим землетрусом — ангел небесний відвалив камінь від дверей Гробу Господнього. На світанку жінки-мироносиці Марія Магдалина, Діва Марія, мати Якова та Соломія прийшли до гробу з пахощами, щоб обмастити тіло Ісуса, але побачили відвалений камінь і порожню труну. Тоді схвильованим жінкам з'явився ангел та сповістив про Воскресіння Господнє.
Існує декілька легенд щодо виникнення назви свята. За однією з них назва «Великдень» («Великий День») з'явилася аж наприкінці першого тисячоліття з приходом на українську землю християнства. Легенда говорить, що «Великдень називається так тому, що в той час, коли Христос народився, сильно світило сонце і стояли такі довгі дні, що теперішніх треба сім зложити, щоб був один тодішній. Тоді, було як зійде сонце в неділю вранці, то зайде аж у суботу ввечері. А як розп'яли Христа — дні поменшали. Тепер тільки царські ворота в церкві стоять навстіж сім днів…»
До Святого дня Великодня приурочено багато добрих звичаїв. Здавна вважається, що добрі справи, що здійснюються на користь інших, особливо обділених долею, допомагають зняти з душі гріх. На Пасху стає видимим те, чого не побачиш в інші дні, і дозволяється попросити у Бога те, що дуже хочеться.
У слов’янській народній традиції зі святом Пасхи пов’язувалося безліч різних вірувань, переказів, легенд, звичаїв і обрядів. Так, наприклад, згідно із загальним для всіх слов’ян повір’ям, з першого дня пасхального тижня аж до Вознесіння сам Христос в супроводі апостолів ходить по землі. При цьому небесні мандрівники виглядають як прості жебраки в ветхих дрантях. Мандруючи, вони відчувають людське милосердя, нагороджують великодушних людей і карають злих.
Християнська Пасха святкується навесні, але день святкування не є фіксованим, а визначається по місячно-сонячному календареві.
Розрахунок дати Пасхи складний. Загальне правило формулюється так: «Великдень святкується в першу неділю після весняного повного місяця». Весняний повний місяць – це місяць, який настав після дня весняного рівнодення.
Якщо повний місяць настає раніше 21 березня (день весняного рівнодення), то пасхальним вважається наступний повний місяць. А якщо пасхальний повний місяць випадає на неділю, то Великдень святкується в наступну неділю.
Для апостолів і перших християн Пасха-перехід стала символом іншого переходу — подвійного переходу Ісуса Христа: від життя до смерті і від смерті до життя. Перший перехід дав основу для хресної, а другий для воскресної і радісної Пасхи. Апостоли й перші християни святкували разом із іудеями свою християнську Пасху, але не радісну, а сумну і з постом, бо вона була для них річницею Христових мук і смерті.
У II ст. разом із хресною Пасхою починає також входити в практику і радісна Пасха на честь Христового Воскресіння, яку святкують у неділю після іудейської Пасхи.
Собор у Нікеї (325) припинив ці тривалі і болісні суперечки. Він вирішив, що всі християни мають святкувати празник Пасхи того самого дня: що не можна йти за іудейським звичаєм, а треба святкувати Пасху в неділю, після першої повені місяця, після весняного рівнодення.
У IV-V ст. святкування празника Пасхи продовжується з одного дня на цілий тиждень, який зветься “світлим тижнем” на противагу до тижня перед Великоднем, що має назву “Великого”, або “Страсного”.
Дата Великодня має випадати на першу неділю після першого весняного повного місяця, яка наступає після весняного рівнодення. Якщо станеться так, що на цю неділю припаде і єврейська Пасха, то святкування Великодня переноситься на наступну неділю. Щоб уникнути помилки при визначенні Великодньої неділі, постановлено також, що єпископ Александрії повинен повідомляти дату Великодня щороку наперед.
Наприкінці IV століття щорічні послання Александрійських єпископів замінено Пасхалією, яка охоплювала більшу кількість років. Перша така пасхалія оголошена в 388 році патріархом Тимофієм Александрійським. В 436 пасхалія видана вже на 95 років наперед (з 436 по 531 роки) одним із його наступників, святим Кирилом Александрійським.
Православні та більшість греко-католицьких Церков дотримуються юліанського календаря. Відповідно до нього складаються і пасхалії. Римо-католицька церква у 1582 році перейшла на новий календар, запроваджений папою Григорієм XIII і відомий під назвою «григоріанського», або «нового стилю». В зв'язку з цим було запроваджено й нову пасхалію.
За григоріанським календарем, у період з 1900 по 2099 роки, весна починається на тринадцять днів раніше від юліанського, внаслідок чого виникає різниця в датах святкування Великодня. Православні також запозичили і календар місячних фаз з 19 річним циклом, який є невірним. Насправді цей цикл має трохи більше 18 років, тому в ньому вже набігла різниця близько 5 днів з дійсними фазами місяць. Також трапляється, що в католицькій Церкві Великдень припадає на єврейську Пасху, а іноді навіть і скоріше від неї, хоча це і суперечить постанові Нікейського Собору. Разом із католиками святкують Великдень за новою пасхалією і західні протестанти, а також білоруські греко-католики. Православні ж усіх Церков святкують Великдень згідно з постановами Нікейського Собору, буває, що всі християни святкують Великдень разом.
Оскільки Православна і Католицька Церкви використовують різні календарні системи, то і дати Пасхи та пов’язаних з нею свят, як правило, бувають різними.
Цього року дати православної і католицької Пасхи збігаються, тож святкуватимуть Великдень і православні і католики в один день - 20 квітня.
Джерело: відділ з питань внутрішньої політики та зв’язків з громадськістю