Центральна районна бібліотека Централізованої бібліотечної системи «Свічадо» презентує національну галерею портретів «Українці в світі»

В Центральній районній бібліотеці Централізованої бібліотечної системи «Свічадо» управління культури, туризму та охорони культурної спадщини відкрито «Національну галерею портретів», яка знайомить читачів з видатними українцями, які здійснили вагомий внесок у розвиток світової цивілізації, чиї здобутки у сфері церковної історії, державотворення, науки і культури виходять за межі суто національного. Це – діячі, які стали відомими на весь світ, живучи в Україні та емігранти з України, котрі здобули визнання в чужих державах, залишившись генетично спорідненими з Україною.

Почесне місце в «галереї» присвячено письменнику, літературознавцю, мовознавцю, етнографу, історику, педагогу, публіцисту Маковею Осипу Степановичу. 23 серпня 2014 року в рамках «Е-інформування» та з нагоди 147-річниці від дня народження видатного письменника користувачі Інформаційного центру Центральної районної бібліотеки мали можливість дізналися чимало нових фактів про його життя та творчість.

Шановні користувачі! Центральна районна бібліотека ЦБС «Свічадо» чекає на Вас! У нас Ви зможете отримати багато цікавої та пізнавальної інформації про видатних українців, які представлено в галереї «Українці в світі».

До відома:

Маковей Осип Степанович народився в сім'ї кушніра, в місті Яворові. Після закінчення початкової школи у рідному місті навчався у Львівській ґімназії (1879-1887 роки). В 1887–1893 роках студіював філософію у Львівському університеті. На цей час припадають перші літературні спроби юного письменника. Відтоді Маковей друкується у провідних українських журналах і альманахах.

У 1895 році з'явилася перша збірка віршів «Поезії» Осипа Степановича. За нею виходять у світ збірка «Подорож до Києва» (1897), спрямована проти псевдопатріотичних галицьких політиків, у 1911 році - сатирична поема «Ревун» і багато поетичних циклів у періодиці «Сум і глум» (1896), «Гірські думи» (1899), «Строфи»( 1911).

Після закінчення університету Осип Маковей присвятив себе журналістиці: був співробітником львівської «Зорі» в 1895-1897 роках, працював головним редактором газети «Буковина», яка набула під його керівництвом широкого резонансу у слов'янському світі. Тут публікувалися буковинські автори Ольга Кобилянська, Євгенія Ярошинська, Іван Бажанський та інші.

Наприкінці 1897 року він запрошений на посаду редактора новоствореного львівського часопису «Літературно-науковий вістник», де співпрацював з Іваном Франком, Михайлом Павликом, Володимиром Гнатюком, Михайлом Грушевським.

Навесні 1899 року Осип Степанович отримав державну стипендію для молодих письменників у Віденському університеті, де слухав лекції відомих славістів і займався науковими дослідженнями. Під керівництвом професора Ватрослава Ягича він написав наукову роботу про поему видатного хорватського поета XVII століття Івана Гундулича «Осман», яка зображує боротьбу поляків і запорізьких козаків проти турків і їхню переможну битву під Хотином.

У 1899 році письменник повернувся на Буковину: викладав україністику в учительській семінарії, в Чернівецькому університеті. Тут захистив дисертацію про українського поета і письменника Пантелеймона Куліша, сприяв популяризації буковинських поетів Юрія Федьковича, Сидора Воробкевича, Ольги Кобилянської та інших. Наприкінці XIX століття Маковей творив переважно як прозаїк: «Весняні бурі» (1895), «Клопоти Савчихи» (1896), «Наші знайомі» (1901), «Оповідання» (1904), «Ярошенко» (1905), «Пустельник з Путни» (1909 ) тощо.

Джерело: управління культури, туризму та охорони культурної спадщини