Пам’яті великого співака Анатолія Борисовича Солов’яненка

«Спів Солов’я буде гордо лунати на долі нових поколінь!»

(В. Павловський)

29 липня 1999 року пішов з життя Анатолій БорисовичСолов’яненко - Герой України (2008, посмертно), всесвітньовідомий український співак  та громадський діяч.

Анатолій Солов'яненко народився в місті Сталіно (нині - Донецьк) в шахтарській сім'ї. Після закінчення середньої школи вступив до Донецького політехнічного інституту, де закінчив аспірантуру і працював викладачем на кафедрі інженерної геометрії. Природа наділила його неповторним тенором. Усі ці роки Анатолій Борисович удосконалював вокальне мистецтво у заслуженого артиста УРСР, видатного співака-тенора Олександра Коробейченка, брав участь у концертах художньої самодіяльності.

У 1962 був запрошений до Київського театру опери та балету, проходив стажування в театрі Ла Скала (м. Мілан), де став лауреатом конкурсу «Неаполь проти всіх».  З 1965 - соліст Київської опери. У 1967 році був удостоєний звання заслуженого артиста УРСР, у 1975 - народного артиста СРСР.

У репертуарі Солов'яненка було  17 оперних партій, багато арій,  романсів, народних пісень. Йому аплодували: Болгарія, Румунія, НДР, Канада, Японія, Австралія... Кілька сезонів він проспівав у нью-йоркському «Метрополітен-опера», де виконав партії в операх Р. Штрауса, Дж. Верді, П. Масканьї.

Народні українські пісні в його виконанні стали взірцем майстерності для всіх наступних співаків.

У 1980 році Солов'яненко став лауреатом Ленінської премії, грошову винагороду за неї він передав у Фонд Миру. У 1997 році отримав премію імені Т. Г. Шевченка.

Серед найкращих партій: Андрій («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Фауст (в однойменній опері Шарля Гуно), Альфред («Травіата» Дж. Верді), Надір («Шукачі перлин» Ж. Бізе), Рудольф («Богема» Дж. Пуччіні) та ін. Світові знавці оперного співу визнали, що виконання Солов'яненком партії герцога в «Ріголетто» Дж. Верді було найкращим - вершиною майстерності.

Анатолій Борисович вільно володів італійською мовою.  Пласідо Домінґо і Лучано Паваротті вважали, що майстерність Солов'яненка не поступалась їхній власній.

Анатолій Солов'яненко ніколи не був членом комуністичної партії і ніколи не заспівав жодної комуністичної пісні. Видатний українець, високоморальний і чесний, який досягнув найвищих світових вершин завдячуючи своєму талантові і працьовитості. Заради української сцени він пожертвував спокусливими пропозиціями з Великого театру (Москва), не емігрував за кордон, хоча йому й обіцяли фантастичні гонорари.

Дружина Світлана була для Анатолія Солов'яненка наближчим порадником і другом впродовж всього його життя. Подружжя Солов'яненків виростило двох синів - Андрія та Анатолія. Молодший син - Солов'яненко Анатолій Анатолійович - народний артист України, головний режисер Національної опери України.

До сумної дати – 15-ї річниці з дня смерті Анатолія Борисовича Солов’яненка Центральна районна бібліотека Централізованої бібліотечної системи «Свічадо»  управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації розгорнула тематичну поличку і організувала перегляд документального кінофільму, який розповів про творчість видатного співака.

Не має з нами великого майстра, а його лірико-драматичний баритон зачаровує всіх слухачів і нині.

Всім присутнім на заході були зрозумілі слова видатного азербайджанського співака Рашида Бейбутова, який, колись почувши спів Анатолія  Солов’яненка, був вражений його манерою виконання українських народних пісень і  писав: «У концерті співав дзвінкоголосий Анатолій Солов’яненко, у якого саме прізвище - знак долі. Справді, немов для солов’я, для цього артиста немає меж діапазону. Неначе граючись, бере неймовірно високі ноти, легко і просто розсипає звуки сліпучим каскадом. І все це не просто для того, щоб переконати в щедрості своїх вокальних можливостей, а щоб створити образ української народної пісні».

Людина живе доти - доки про неї пам’ятають. Анатолій Борисович живе і буде жити в наших серцях. Його любов до України квітне в його піснях і надихає нас, і допомагає світові зрозуміти всю красу рідної України, талант і нездоланну силу її волелюбного співучого народу.

Джерело: управління культури, туризму та охорони культурної спадщини