Головна  →  Новини  →  25 квітня 2018

Чорнобильська трагедія – навічно в пам’яті народу

Чорнобильська трагедія – навічно в пам’яті народу

В історії нашого багатостраждального народу чимало скорботних дат, спогад про які пронизує серце гострим болем. Одна з них — 26 квітня 1986 року, коли на благодатній землі українського Полісся, майже в центрі Європи, за 110 кілометрів від столиці України, здійнявся в нічне небо зловісний вогонь радіаційного вибуху. Чорнобиль і на сьогодні залишається незагоєною раною.

Ось уже 32 роки ця катастрофа ятрить українську землю. Чорнобильський смерч забрав життя багатьох людей, завдає шкоди здоров’ю мільйонів українців і нині. Наслідки чорнобильської трагедії ще сотні літ відчуватимуть на собі майбутні покоління.

А тоді, в ніч на 26 квітня 1986 року, мирно спала синьоока поліська земля, на якій уже спочивало і молоде містечко Прип’ять, що за 3 км від атомної станції. Це була ніч з п’ятниці на суботу — люди чекали вихідних та майбутніх травневих свят. О 1-ій годині 24 хвилини у приміщенні четвертого енергоблоку при виведенні його в плановий ремонт і проведенні випробувань турбогенератора стався вибух, виникла пожежа, яка перекинулася на дах третього енергоблоку. Внаслідок вибуху була зруйнована покрівля четвертого блоку і машинного залу.

У ті хвилини світ навіть не збагнув, що сталося. Першими відчули поштовх вибуху та побачили велетенське полум’я, над яким здійнявся радіоактивний гриб, мешканці Прип’яті та навколишніх сіл. Відразу ж вплив радіаційного опромінювання відчули на собі жителі іншого міста, що знаходилося від атомної станції на відстані 18 км, — районного центру Київської області — Чорнобиля. До речі, це стародавнє місто (засноване ще за часів Київської Русі за 130 км північніше Києва) дало свою гірку назву і потужній атомній електростанції, будівництво якої було розпочато у 1977 році. У 1986 році працювало вже чотири енергоблоки, добудовували шостий, а п’ятий збиралися запускати в дію. Це була найпотужніша на той час атомна електростанція в Європі.

Першими удар атомної стихії на себе прийняли працівники воєнізованої пожежної частини атомної станції. Вони першими опинилися у самому пеклі смертельної радіації. Це було рівнозначно самогубству. Їх було 50 — молодих, дужих пожежників. Усі вони з честю виконали свій службовий і громадянський обов’язок.

У центр автоматизованої системи УПО міста Києва повідомлення про аварію і аварію на Чорнобильській АЕС надійшло 26 квітня 1986 року о 1 годині 30 хвилин з чергової частини УПО Київської області. Після отримання повідомлення було оперативно створено загін для надання допомоги обласним вогнеборцям. Очолив його заступник начальника відділу служби та підготовки капітан внутрішньої служби Гоголь С.Ю.

До складу загону ввійшли автоцистерни СВПЧ-6, 9, ВПЧ-14,7, авто драбини СВПЧ-9, ВПЧ-25, два автомобілі ГДЗС учбового центру та ВПЧ-27, насосна станція та рукавний автомобіль ВПЧ-27, автобус із слухачами учбового центру.

Екіпажі, до складу яких увійшло 84 сміливці, очолили майор внутрішньої служби Рожков А.П., капітан внутрішньої служби Лунченко М.А., капітан внутрішньої служби Вихрист О.Д., капітан внутрішньої служби Халаберда В.О., лейтенант внутрішньої служби Криченко С.А., лейтенант внутрішньої служби Мащенко М.Ю.

5 травня було сформовано і направлено автоколону із шести пожежних відділень, до яких входили 5 чоловік з СВПЧ-18. В цей же день о 18 годині 30 хвилин пролунав сигнал тривоги і автомобілі СВПЧ-3 і СВПЧ-18 виїхали на гасіння лісової пожежі біля міста Прип’ять. Пожежу на площі 420 кв. метрів було ліквідовано за одну годину.

Підрозділи СВПЧ-9 та СВПЧ-18 постійно виїжджали на територію станції для гасіння пожеж, що час від часу виникали в тунелях 4-го енергоблоку, в кабельних коробах, в машинних відділеннях, для проведення дезактивації в умовах підвищеного радіаційного фону, а також для відпрацювання питання нанесення рідкого скла на покрівлі і стіни будівель станції.

Загалом, у різних роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС взяло участь більше 550 співробітників УПО м. Києва. За самовіддані дії при ліквідації аварії на ЧАЕС нагороджено державними орденами та медалями 137 співробітників. Серед них є і наші колеги з підрозділів СВПЧ-9 та СВПЧ-18.

Ця трагедія забрала життя багатьох людей, завдала шкоди здоров’ю мільйонів українців. Її наслідки ще відчуватимуть на собі майбутні покоління.

Пам’ять… Саме вона є рушієм еволюційного поступу в майбутнє й оберегом найвищих загальнолюдських цінностей. І якщо весь народ пам’ятатиме свою історію, він заслуговуватиме на повагу і буде вартий того, щоб дивитися у майбутнє. Потерпілі — це не лише люди, які безпосередньо зазнали горя, а й ми з вами. Бо Чорнобиль більшою чи меншою мірою торкнувся кожного з нас. Якби не та аварія, не було б стільки скалічених доль і стільки хвороб. А якби не люди, які пожертвували собою, щоб ліквідувати наслідки тієї катастрофи, не було б і нас.

Ми, українці, повинні пам’ятати і шанувати героїв, завдяки яким сьогодні живемо. Чорнобиль був, є і буде, а тому пам’ятати про нього потрібно завжди. Відлуння чорнобильських дзвонів буде чути ще не одне покоління.

 

Джерело: Святошинське РУ ГУ ДСНС України у м. Києві.

Перейти до спискуВерсiя для друку