Головна  →  Новини  →  7 листопада 2013

В спеціалізованій школі №200 відбулась хвилююча зустріч з ветераном Великої Вітчизняної війни Петром Олексійовичем Філоненком (фото)

«В позаминулому році неподалік від білоруського міста Бобруйськ відбулась реставрація пам’ятника на братській могилі. На ньому було змінено табличку з написом: «Тут поховані кращі сини Радянського Союзу». Із списку загиблих викреслили прізвище українця Петра Олексійовича Філоненка, який в 13 років повторив подвиг Олександра Матросова»…

 

У сучасному українському суспільстві питання виховання національно-свідомого, духовно багатого та фізично здорового молодого покоління є особливо актуальним. Спілкування молоді з ветеранами сприяє духовній єдності поколінь, вихованню поваги до людей старшого віку.

Сьогодні немає задачі важливіше, ніж задача формування патріотизму, але разом з тим немає задачі і складніше. Кожне молоде серце має берегти пам’ять про всіх, хто відстояв нашу державу в страшні часи лихоліття.

День визволення Києва від німецько-фашистських загарбників – не лише привід для святкових заходів і згадок про історичні події Великої Вітчизняної війни, а й допомога у вихованні патріотично налаштованої молоді, здатної цінувати тих, хто віддав своє життя в ім’я свободи і щастя прийдешніх поколінь.

Напередодні знаменної для міста-героя Києва дати, з учнями СШ №200 поділився своїми спогадами ветеран Великої Вітчизняної війни, син полку Філоненко Петро Олексійович.

В одинадцять років Петро Олексійович опинився в самому пеклі війни – на передовій лінії, і пройшов з рідним полком до Бобруйська, в битві за який хлопець кинувся на амбразуру. Його внесли в списки загиблих, а він – вижив і прожив довге та щасливе життя.

Петро Олексійович прийшов до учнів 7-х класів з власною книжкою спогадів про війну «Война глазами юного солдата», яку писав майже все життя, виконуючи обіцянку дану відомому письменнику Костянтину Симонову.

Напевне тільки людина, яка дитиною пройшла кривавими дорогами війни, не раз дивлячись в очі смерті, може розповісти сучасним дітям про її жахіття, про невимовний біль втрати людей, які стояли поряд в боях, окопах, бліндажах, на передовій та в тилу.

Школярі уважно вслухалися в розповідь Петра Олексійовича про героїчний бойовий шлях, який він пройшов від початку війни і до її переможного кінця, про історію заслужених орденів та медалей, про лихоліття війни та важкі повоєнні роки.

Розповідь ветерана не залишила байдужим жодного з присутніх на зустрічі, змусила школярів замислитися над ціною подарованого життя, та найголовніше - зробити висновки про те, що найголовнішою цінністю для кожної людини є можливість жити і працювати під мирним небом і ніколи не втрачати своїх рідних та близьких під кулями та снарядами.

Ми зичимо ветерану довгих років життя і висловлюємо щиру вдячність за його неоціненний внесок у роботу по військово-патріотичному вихованню молоді, яку він здійснює за покликом серця, допомагаючи молоді формувати справжні споконвічні цінності – милосердя, доброти, дружби, любові до рідного краю. У юності добре серце, що вміє берегти пам'ять.

 

Джерело: відділ внутрішньої політики та зв’язків з громадськістю

Перейти до спискуВерсiя для друку