Боротьба з насильством у сім’ї

Більше 50% населення України потерпали від насильства в сім’ї впродовж свого життя.

Йдеться не лише про фізичне насилля, а жорстоке поводження загалом, зокрема психологічне, сексуальне – все, що робиться супроти волі іншого члена сім’ї, є виявом насилля. За деякими оцінками, ця проблема стосується чи не кожної другої жінки, особливо складна ситуація у сільській місцевості, що пов’язано із стереотипами.

Насильство в сім’ї, незважаючи на те, чи є воно фізичним, економічним, сексуальним чи психологічним, є одним з найбільших порушень прав людини – права на життя та фізичну та психологічну недоторканість.

Насильство чоловіків щодо жінок завжди вважалось «приватною справою» сім’ї, до якої певним чином залучені жінки, і лише впродовж останніх 40 років про цю проблему говорять як про проблему цілого суспільства, оскільки насильство стосується не лише жінок, які стали жертвами, але й суспільства загалом. Це стосується і дітей, які також стають жертвами або свідками такого насильства.

Основними фактами, які стали відомими внаслідок проведення соціального дослідження стало те, що 44% населення України потерпали від насильства в сім’ї впродовж свого життя, причому 30% зазнавали насильства у дитячому віці. А близько половини тих, хто зазнавав насильства в дитячому віці, стикалися з ним і в дорослому житті.

За результатами дослідження GfK Ukraine на замовлення «Програми рівних можливостей та прав жінок в Україні» - спільного проекту Європейського Союзу та Програми розвитку ООН в Україні, було з’ясовано, що жінки частіше стикалися з насильством в сім’ї у дорослому віці (33% проти 23% чоловіків), а чоловіки – у дитячому (34% проти 27% жінок).

 35% українців стикалися з психологічним насильством (найчастіше це постійне приниження та контролююча поведінка), 21% з фізичним (побиття, а також замикання, зв’язування, примушення стояти в нерухомому положенні), 17% - з економічним (примушення звітувати за кожну копійку, присвоєння обманним шляхом чи знищення майна), 1% - з сексуальним насильством (насильне примушення до статевого акту).

Основною причиною різних ситуацій насильства більшість потерпілих називали стан алкогольного сп’яніння. Респонденти потерпали від психологічного, фізичного та економічного насильства найчастіше з боку батька або чоловіка, рідше з боку матері і ще рідше з боку дружини.

З одним або декількома видами психологічного насильства у своїх родинах зіштовхувалися 91,4% загальної кількості жінок.

Чоловіки вдаються до насильства, намагаючись чинити тиск і продемонструвати свою силу над жінками. Агресивна поведінка багатьох чоловіків - наслідок неправильного виховання в сім'ї. Вони бачили сцени насильства у себе вдома, де батько не раз бив матір, яка приймала це як належне, без всякого осуду. Такі діти, стаючи дорослими, вважають, що жінка повинна сприймати як належне чоловічу перевагу.

Багато жінок у багатьох випадках змушені прощати чоловікам факт побиття, Так як вважають винною в причині чоловічої агресії себе і сподіваються, що це був останній раз, і він виправитися. Ситуація ще ускладнюється тим, що чоловік і дружина близькі люди, тим більше якщо у них є спільні діти. Цим жінкам характерно низька самооцінка і безвихідність із ситуації.

Насильства можна уникнути, якщо кожен з партнерів бачить в своїй половинці людини, а не свою власність. Як показує досвід, розлучення в багатьох випадках не вирішує проблеми, розведені через рукоприкладства чоловіка жінки, у наступних відносинах знову піддаються насильству. Тому для того, щоб не повторювати колишніх помилок, жінки повинні звільнитися від насильницьких моделей відносин. Допоможуть побудувати модель таких відносин досвідчені психологи. Не соромтеся звернутися до них і розповісти їм свої проблеми.

Психологічне насильство складається з двох складових - це ізоляція і приниження жінки. Чоловік шляхом постійної критики, образи, презирства і приниження поступово руйнує соціальне оточення і контакти жінки, починаючи з батьківської сім'ї. Жінка виявляється в ізоляції і не шукає підтримки ззовні, її єдиною близькою людиною залишається кривдник. Чоловік принижує і ображає свою дружину, щоб прикувати її до будинку, відлучити від близьких та друзів або заборонити працювати. Часто такі чоловіки навіть не розуміють, що проявляють насильство, тому що вони іншого ставлення до жінок не бачили з дитинства і думають, що так живуть усі нормальні сім'ї. Періодичну насильство веде жінку до психологічних страждань, стресу і депресії, а іноді й до більш серйозних наслідків, - наприклад, до спроб суїциду. Шляхи виходу з психологічного насильства в кожному конкретному випадку вам підкажуть досвідчені фахівці-психологи.

Фізичне та психологічне насильство сприяє нервовій травмі жінки і позбавляє її права вибору життєвого шляху. На відміну від них, сексуальне насильство є більш підступним. Сексуальним насильством вважається будь-який вид примушення до сексуального контакту чоловіка всупереч бажанню та волі жінки. Воно особливо травмує жінку. У багатьох жінок виникає страх перед чоловіками і стійка відраза до сексуальних відносин. У деяких це продовжується все життя. У зв'язку із загостренням почуттів приниження і низької самооцінки, деяких жінок сексуальне насильство підштовхує до проституції. Перш ніж ставити хрест на своєму житті, треба шукати вихід зі складної життєвої ситуації, звертаючись за допомогою до психологів.

Подружнє насильство, як один із різновидів сімейного насильства, є чи не найпоширенішою соціальною проблемою, межі якої неможливо конкретизувати. Це пов’язано з тим, що у свідомості людей домашнє насильство є нормою, а не чимось протиправним.

Насильство в сім`ї завдає шкоди фізичному та психічному здоров`ю жінки і дітей. З часом під впливом будь-якого виду подружнього насильства (фізичного, психологічного, економічного, сексуального) психологія жінки набуває певних негативних змін: «комплекс жертви», «набута безпорадність», «синдром побитої жінки».

Жінки-активістки всього світу, починаючи із 1981 року, кожного 25 листопада відзначають  день боротьби проти насилля, а з 1999 року Генасамблея ООН цю дату проголосила Міжнародним днем за ліквідацію насилля по відношенню до жінок. Історичною передумовою означеної дати стала подія, що відбулася в 1961 році у Домініканській республіці, коли за наказом диктатора Рафаеля Трухільо були жорстоко вбиті три сестри Мірабал, політичні активістки. Певним символом боротьби проти всіх форм насилля над жінками та збереження материнства є біла стрічка.

Джерело: районне управління юстиції